Я сама виросла не в тепличних умовах, з ідеальною сім’єю та супер щасливим дитинством. Багато переїздів, різні школи, різні люди… Кілька років жила і вчилась в селі у бабці з дідом (от тому тепер маю глибокі сентименти до Буського району). На собі знаю, що таке “проблеми в сім’ї” та якими вони бувають, особливо в селах. Зараз там живе моя сестричка з мамою, дядьки, родичі, друзі та їх діти. Дуже небагато дітей, як і молоді загалом… Всі намагаються виїхати, а хто не виїхав – то, зазвичай, спився. Бідність та нереалізованість.

Тут цілий спектр проблем. Але одна з них – сімейна політика, підтримка сімей, формування цінностей та забезпечення рівних прав для всіх дітей та молоді.
В районі з 5 тисяч учнів близько 800 є ОФІЦІЙНО з “соціальних категорій”. А в соціальних служб нема навіть достатньої кількості людей та коштів на дорогу, щоб хоч раз в рік навідатися в кожну сім’ю, не те щоб попрацювати з нею та її проблемами.

В дитячому будинку, що є в районі, майже 30 дітей, про яких директор з гордістю (!!!) каже: “Ми не сиротинець! У нас нема жодної сироти!”
Там проживають діти, котрі мають рідних… Але в тих рідних є якісь проблеми, з якими ті самостійно не справляються. Тому, в них просто забирають дітей, що тільки поглиблює проблему сім’ї та руйнує життя дитини.

Знаю кількох випускників цього закладу. Жодної успішної та реалізованої особистості! Одна з них в 19 років має вже другу дитину від іншого неофіційного чоловіка. Вона на 8-му місяці курить червоні “Прилуки” і засмучується, що в неї ангіна і лікар заборонив пити горілку на свята!
НІХТО не працював з нею по формуванню сімейних цінностей, не розказував, що таке “бути мамою”, що таке стосунки… А в закладі вона цього не могла побачити.

Знаю сім’ї, де в дітей інвалідність та “особливі освітні потреби”. В звичайних школах нема ні спеціалістів ні матеріалів для роботи з ними… Діти роками проживали в інтернатах, а потім повертались додому… Туди, де батьки не знають, хто така їхня дитина, бо роками майже її не бачили… Туди, де громада не знає, хто така ця молода особа і так і не зробила для неї жодних послуг бо… її не було і не було проблеми.

Знаю села, де голова сільради (людина без відповідних знань та навичок!) намагається самостійно працювати з сім’єю, де батьки всі “дитячі гроші” витрачають на горілку та цигарки. А діти потім крадуть їжу та різні речі… і продовжують любити своїх батьків.

Це тільки вершина айсберга, що спала на думку зараз, коли дивлюсь на свою дитину, маму та сестричку…

Нещасливі діти стають нещасними дорослими, що нарожують нещасних дітей, які стають нещасними дорослими, які… Це якщо коротко про суть проблеми.

Я просто хочу, щоб було НЕ ТАК!

ВАЛЕНТИНА ВЕДРОВСЬКА

Голова Правління БФ УГФ, член міжвідомчої робочої групи з реформування системи інституційного догляду та виховання дітей у Львівській області