А давайте трішки поговоримо про благодійність. Про подарунки на Миколая дітям з інтернатів. Про те, як щире бажання зробити щось добре не перетворити на шкоду для тих, кому ми це хочемо зробити.

Вирішила врешті написати те, про що давно думаю та все відкладала, бо кілька разів вже наривалась на звинувачення в жорстокості та тому, що “обламую крила благодійності”…

Одразу хочу сказати, що ще 4 роки тому сама думала, що найкраще, що можу зробити дитині в інтернаті – привезти на свята якнайбільше подарунків.
Так думали на початках і всі, кого я знаю, з тих, хто зараз професійно впродовж років займається проблемами дітей, сімей, закладів…
Та гіркий досвід робить своє. Приходить багато усвідомлень, заснованих на конкретних фактах.

Ділюсь. Сподіваюсь на розуміння та поширення.

Отже.

1. Сироти та сиротинці.
Найпоширенішим стимулом “допомогти” є те, що ми думаємо, що в інтернатах діти, які не мають батьків і нІкому їм зробити свято. А “це ж діти і вони заслуговують на свято”.

#але_є_одне_але
З понад 100 тис дітей в закладах менше 8% є дітьми сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування. Інші – мають хоч одного з батьків.

2. Більшість випускників інтернатів ненавидить свята, особливо – миколайно-різдвяно-новорічні.
Причин багато.
Починаючи від того, що свято – це все ж таки сімейний час. Одних дітей батьки забирають додому, інші лишаються в чотирьох стінах, куди приїжджають невідомі дяді-тьоті, щоб з ними побавитися і вернутися до своїх сімей… Це сумно.
Сумно і те, що часто бачать вдома діти, які туди поїхали – алкоголь, “тусовки”, бідний стіл (вони все ж не просто так потрапили в інтернат…)

Ще негативною ноткою свята є їхня вимушена “каторга” та відпрацювання на “йолках”.
Дітей примушують прибирати, вичищати, вимивати все, що тільки можна і готувати заклад до прийому гостей на свята. Це може тривати й місяць часу день в день.
Діти мають по 3-6 виступів в день. Стрибають перед благодійниками в костюмчиках, співають пісеньки, розказують віршики та вчаться грати задоволений вираз обличчя аби догодити гостям. Коли будете дивитись таку виставу, то задумайтесь, який раз за день діти її змушені “відпрацьовувати”, а за тиждень? Глядачі розважаться і змінюються, а в дітей одне і те ж “свято”… Мало радісного. Повірте, вони ненавидять ці “виступи”!

Хай свято буде у дітей і для дітей! Хай відпочинуть та розважаться)

3. “Але це ж потрібно дітям!”
А ви точно запитували?!

По-перше, перш ніж їхати в інтернат з пакунками, закрийте очі і уявіть казарму.
Одне приміщення. Купа ліжок. Тумбочки, на яких нічого не може стояти. Повна відсутність особистого місця та простору.
От десь так виглядає “інтернат звичайний”. Всякі штучки, іграшки і т.д. дитині може бути просто ніде покласти. Найпоширеніша практика – коли персонал забирає іграшки і ставить “на полоку”… Бо ж красІво.

Ну а стільки солодкого, скільки отримують діти в інтернаті на свята – це явний перебор. Діарея, алергія, розлади травлення – ось стабільні наслідки “свята”.
Це, якщо подарунки доходять до дітей. Бо часто вони просто зникають у невідомому напрямку.
Або… у відомому((
Старші діти тупо забирають подарунки в менших. Силою та погрозами.
Ще один шлях подарунків – бути виміняними на цигарки, алкоголь чи інші “необхідні” речі.

Так! Дітям потрібні подарунки та те, щоб на них витрачали кошти. Але тільки після того, як їм приділили ЧАС та увагу.

4. Споживацтво, маніпуляція, несамостійність, безвідповідальність…

Ось такий пакунок беруть з собою діти на виході із закладу.
Вони пишуть в листах про “айфон/гіроскутер/планшет/бейбі_Бьорн” і т.д, поняття не маючи про ціну та цінність цих речей. Вони не знають, звідки беруться гроші і, що для цього треба робити. Не знають вартості та порівняння цін…
Вони виходять з інтернату і дивуються, що, виявляється(!), взуття треба КУПУВАТИ, а їжу в магазині теж дають лише за гроші. А от гроші просто так чогось вже не дають. Дивні люди!
Вони звикли, що все просто ДАЮТЬ.
І мало хто може вийти з цього стану та перестати спекулювати тим, що “я ж з інтернату! Ви мені маєте дати”. Це манера поведінки, що формувалась і підтверджувала свою дієвість роками. І не вони в цьому винні, а ми – ті, хто це сформував.

А ще, нема бережливого ставлення до речей, які ви їм даруєте. І ви, і привезений телефон – то ніщо! Вас таких по 4 в день. А якщо телефон зламається, то вони попросять і їм привезуть інший.
Нема можливості для формування навички цінувати людей, берегти речі.

_____________________________________________
Можу ще багато писати. Якщо виникають питання – звертайтесь.

Просто прошу. Дуже прошу.
Перш ніж збиратися везти подарунки “сиротам в інтернат”, дайте відповідь самі собі, для кого і чому ви це хочете зробити?

Якщо вас справді турбує доля дітей в інтернатах (а доля у них дуже важка!) і ви хочете самі зробити для них щось корисне, то будьте готові до того, що лише грошей на подарунки і кілька годин на дорогу в інтернат на свята недостатньо. Більше того – це шкода, а не допомога.

ДІТЯМ ТРЕБА СІМ’Я!
Це просто аксіома!
Тому найкращий подарунок для сироти – усиновлення. Найкращий подарунок для дитини, яка має батьків – щоб вони її забрали з інтернату і виховували в атмосфері безпеки та благополуччя.
Від волонтерів дітям треба: час, увага, любов, дружба, наставництво, мотивація, підтримка. Вони хочуть спілкуватись та відчувати себе комусь потрібними. Що є ХТОСЬ, а не щось.

Рекомендую поспілкуватись з тими, хто давно працює в цій сфері. Вони порадять, долучать до проектів, підтримають… Є багато і всеукраїнських і регіональних організацій. Погугліть. Ну, чи “на правах реклами”, можете звернутись у Галицька Фундація 😉

Якщо ви просто маєте можливість і хочете зробити добро для дітей але не маєте багато часу, то, знову ж – знайдіть організації, що займаються благодійною діяльністю, поспілкуйтесь, виберіть те, що вам по душі і підтримайте їх.

Підтримка сімей та дітей в сім’ях є не менш важливою, ніж підтримка дітей в інтернатах. Це шанс не допустити потрапляння дитини в заклад чи вийти з нього і повернутися в сім’ю.

Або, ще варіант, подивіться на своїх сусідів, однокласників дітей чи друзів друзів… Впевнена, що серед них буде хороша але бідна сім’я, котра самостійно не справляється. Чи якась проблема, чи хвороба, чи інвалідність батьків, чи втрата годувальника… Там теж є дитина, котра може не отримати від Миколая нічого. Ви не уявляєте, скільки радості буде в цієї дитини, коли він з вашою допомогою таки завітає до неї.

Обіймаю Вас!
Гарних свят та побільше добра, яке змінює світ 🥰🤗